Персональний сайт с. Тарасівка
Годинник
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 45
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Село Тарасівка в ЗМІ

День села 2014.

На Трійцю, або Зелені свята , коли  у Тарасівці традиційно святкують День села, повітря тремтить запахом   скошеного сіна, чебрецю та любистку,якими господині заквітчали свої обістя. Із-за греблі наліво тягнуться пахощі жареної рибки,а за олійнею ранок дихає свіжим хлібом, пиріжками з ревенем та полуницею. Над ставом поважний церковний дзвін  сповіщає про початок служби Божої. Згодом  музика закликає старих і малих зібратися в прохолодному залі сільського будинку культури та вшанувати односельчан, пригадати здобутки року минулого та окреслити плани на майбутнє.

Піснею про Тарасівку розпочав хоровий колектив під керівництвом Василя Клименка святкування Дня села. Із вітальними словами до  його жителів  звернулася сільський голова с. Тарасівка Раїса Недоступ, яка  сказала, що у День села традиційно підводяться підсумки прожитого року,тож  сьогодні ми будемо говорити  про  наші досягнення і  шануватимемо людей,завдяки яким  ці досягнення стали можливі. Вітаючи тарасівчан зі  святом,голова Звенигородської районної державної адміністрації Василь Довбуш підкреслив : «Ваша громада має вагомі здобутки. Завдяки участі в програмі ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» ви відновили вуличне освітлення  в населеному пункті, встановили у Тарасівській ЗОШ І-ІІІ ступенів піролізний котел. Бажаю вам і надалі відшукувати резерви,плідно трудитися на благо власних родин, села та України під її мирним небом.»

Хліба , миру і достатку побажав землякам у День села керуючий Тарасівською філією агрофірми «АгроРось» Микола Яцун. Від імені народного депутата України  Валентина Нечипоренка  із вітаннями до присутніх звернувся його представник Євген Головатюк.

Ведучі Анна Селезень та Інна Дудник  привітали молоді пари, шлюб яких зареєстровано в книзі державної реєстрації актів  цивільного стану стану с. Тарасівка на протязі року : Козюру Сергія  та Віру,Кириленка Дмитра та Віку,Бабенка Анатолія та Наталю, Северина Вадима та Ірину, Вінявського Дениса та Інну.

За рік сільська родина поповнилася наймолодшими жителями, і односельчани радо вітали  маленьких Бойко Юлечку,Шинкарьову Софійку,Козюру Артема,Пшенишну Аліну,Думнич Машу,Прокоф’єва Ярослава, Рудомана Станіслава, Остапчук Настю,Щербак Оксану,Голуба Сергія,Северин Аріну,Кириленка Олексія, Вінявського Святослава.

Бажали на святі  міцного  здоров’я  столітній Наталії  Павлівні Данилюк, девяностосемилітній  Хатковій Харитині Пилипівні та Микитченко Теклі Онисимовній, яка 18 червня  2014 року перетинає столітній рубіж.

Велику подяку   за працю  невтомну    й  щоденні  турботи , за виховання п’яти і більше дітей  отримали матері-героїні  Павлик Галина Родіонівна,Йовко Катерина Єфремівна,Данилюк Наталія Павлівна,Зайченко Онисія Яківна,Ховрах Катерина Семенівна, Шалемба Василина Іванівна, Лихопій Софія Іванівна,Павлик Катерина Олександрівна,Козюра Валентина Василівна,Данилюк Ганна Яківна,Кобилінська Надія Петрівна, Скрипник Галина Афанасіївна, Мороз Марія Микитівна,Ховрах Катерина Семенівна. 

Для багатодітних родин Гордієнко Любові Петрівни,Слободчикової Олесі Миколаївни,Хейлика Сергія Миколайовича,Олексієнко Людмили Олександрівни,Думнич Сніжани Дмитрівни, Яровенко Інни Вячеславівни,

Яцун Олени Володимирівни,Щербак Ірини Василівни,Безгубенко Наталії Олександрівни в цей день звучали найщиріші побажання виростити своїх дітей здоровими та щасливими.

Подарунками були нагороджені ветерани - хлібороби, чиї груди прикрашають ордени за працю: Яків Григорович Данилюк, Ганна Петрівна Данилюк, Віра Никифорівна Рудань, Василь Миколайович Бондаренко, Іван Єлисейович Демченко, Микола Федорович Безверхий. Привітання лунали для срібних ювілярів  подружжя Лисого Олександра та Юлії, Рудань Миколи та Тетяни, які 25 років крокують поруч по життю,разом долають трудноші, виховують дітей і пишаються їх здобутками. Поява на сцені золотих ювілярів  які 50 років тому зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Тарасівської сільської ради викликала бурхливі овації присутніх.
Чередник Василь Зотович все життя працював  механізатором у місцевому господарстві, а дружина  Зінаїда Савівна трудилася у  ланці. Трьох дітей виростили,дали їм путівку в життя. І зараз ювіляри не сидять без роботи, пораються по господарству, а Зінаїда Савівна  радує односельчан незрівняними вишивками рушників , сорочок та портретів, які є окрасою багатьох виставок  робіт майстрів  художньої творчості.

Життя без праці не уявляють Пшенишний Степан Феофанович , який працював шофером ,  і Любов Григорівна , яка доглядала свиней на   фермі. Працьовитими виростили  двох доньок і сина, втішаються внуками.

Андрієнко Яків Климович   і Любов Олексіївна побралися в липні 1964 року. Яків Климович трудився на колгоспній фермі фуражиром, дружина сапала буряки в ланці, виконувала всі необхідні сільськогосподарські роботи та ще й встигала дома лад дати  господарству і чотирьом діткам.

Плахотник  Петро Павлович  шоферував у  колгоспі ,  обїздив мало не всю Україну,а  Ольга Іванівна  працювала завідуючою дитячим садочком , ділилася теплом свого серця  із метушливою малечею. І донині пам’ятають колишні вихованці  її лагідну усмішку , пригадують  комфорт і затишок, створені  руками колективу дитячої установи.

Тож у рік золотого весілля шановних ювілярів, як колись, іскрилося шампанське, звучало «гірко»,  і тільки срібний іній на скронях та вселенська мудрість в очах доводили, що за плечима в подружжя піввіку  прожитих років.

Привітали односельчани  з іменинами Пшенишну Світлану та Яцуна  Олександра ,які народилися 8 червня, побажали  успіхів у праці та всіляких гараздів завучу Тарасівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Наталії Плахотник, працівнику торгівлі Надії Бичофіст, молодому депутату сільської ради Оксані Кармазин  , бухгалтеру громадської організації «Світоч» Галині Мудрагель.    Кожен із оголошених отримав подарунок на згадку та пісенне вітання  від випускників дитячого садочка «Малятко»,Сніжани Павлик,Аміни Колотило, Саші Нещадима,фольклорного колективу Ново-Українського сільського клубу, хору Тарасівського  будинку культури. Матеріальне забезпечення свята  взяла на себе агрофірма «АгроРось»(директор Євич Петро Петрович, керівник Тарасівської філії Яцун Микола Пилипович), допомогу надали підприємці села Лиса Юлія Миколаївна,Кармазин Оксана Павлівна,Ковтун Галина Василівна,Яцун Євгенія Сергіївна, Харченко Олександр Михайлович, Дяченко Станіслав Михайлович,Ільченко Володимир Степанович ,Ковтун Павло Михайлович. Подарунки, лотерейні призи, козацька каша та юшка, морозиво дітям від народного депутата В.Нечипоренка,  пісенні вітання у виконанні учасників художньої самодіяльності села нікого не залишили байдужим. Стомлені та переповнені враженнями тарасівчани ввечері розходилися по домівках. І побажання одне одному на прощання звучало по-особливому актуально: миру і спокою вам, люди.

 

 

 

День села Тарасівки-2012

 

День села. Найчастіше він буває буденним, по вінця наповнений  клопотами та нелегкою селянською працею. День за днем нанизує час  як намистини Вічності швидкоплинні літа, змінюються покоління,згасають одні зорі та народжуються інші. Селяни сприймають ці глобальні зміни як належне, у них інші проблеми – земні :  посіяти вчасно, дощу у Господа просити, а ще краще врожаю, сіна накосити,соломою запастися,…і так без кінця і краю. Та все ж у  кожного села є свій особливий День – святковий, пов'язаний із Храмом чи іншим релігійним святом.

Для Тарасівки цей день – Трійця.

12 червня в Зелену неділю  як тільки тарасівчани зібралися в сільському будинку культури , Господь благословив  землю дощем, якого хлібороби чекали не один тиждень. Під  його музику вітали присутніх сільський голова Раїса Недоступ, заступник голови Звенигородської райдержадміністрації Дмитро Задеряка, генеральний директор товариства «Агорорось» Петро Євич, бажали тарасівчанам здоров’я , достатку, а селу – процвітання.

З теплими словами звернулися до ветеранів Великої Вітчизняної війни  Олександра Федоровича  Марущака та  Степана Федоровича Остапенка  ведучі Анна Селезень і Інна Бондаренко, вручили пам’ятні подарунки. Пошанували односельчани найстаріших жителів Наталію Павлівну Данилюк,  Теклю Онисимівну Микитченко та Харитину Пилипівну Хаткову,яким далеко за 90 і на життєвому шляху яких були печаль і радість, тяжка праця і голод, війна  і щасливі сльози Перемоги.Привітали  і вручили подарунки наймолодшим – Ярославу Олексієнку,Владу Яровенку,Діані Щербак та Славі Деркачу. Щедрими оплесками зустріли глядачі «золоті пари», які 50 років ділять навпіл  « і хліб, і сіль,і радість і досаду,і серця спів, і серця біль, і  горе , і відраду»: подружжя Івана Єлисейовича та Зінаїди Яківни Демченків, Анатолія Івановича та Катерини Юхимівни Гордієнків, Володимира Олексійовича та Ольги Онисімовни Цвиків, Василя Юхимовича та Ніни Олександрівни Невмитих. Разом із теплими словами отримали подарунки 15 багатодітних родин, 13 матерів-героїнь, які народили і виховали 5 і більше дітей, навчили шанувати працю, любити рідну землю. Щирі вітання звучали для ветеранів хліборобської ниви- носіїв хліборобської мудрості- орденоносців Якова Григоровича Данилюка,Віри Никифорівни Рудань,Василя Миколайовича Бондаренка,Ганни Петрівни Данилюк,Івана Єлисейовича Демченка, Миколи Федоровича Безверхого. Добрим словом згадали молодих людей, яким у 2011 році виповнилося 18 років, привітали 53 іменинників червня, а Михайлу Григоровичу Скрипнику та Саші Яцуну, які народилися 12 червня,вручили торти.Пошанували тарасівчани майстринь- вишивальниць Ніну Антонівну Павлик,Тетяну Іванівну Плахотник, Зінаїду Савівну Чередник, Катерину Сергіївну Яковенко та Ганну Олександрівну Харченко , які радують односельчан дивовижними рушниками, одягають у вишиванки.

Від імені  односельчан дякували ведучі працівникам школи,дитячого садочка,відділення зв’язку,будинку пристарілих, фельшердсько-акушерського пункту,магазинів,вітали підприємців та меценатів із Днем села.

         За вікнами шумів дощ, а учасники художньої самодіяльності створювали глядачам чудовий настрій, щедро дарували пісні. Аплодисментами нагороджували вони виступи сільського хору під керівництвом Василя Клименка, чоловічого та жіночого ансамблів, квартету у складі Анатолія Шепеля,Василя Клименка,Андрія Шевченка, Валерія Каляєва,дуету у складі Ніни Селезень та Ніни Кононенко, наймолодшої учасниці  Сніжани Павлик.

Після закінчення концерту всі бажаючі  оглядали виставку народних умільців, яку організувала В.В.Чистякова, ласували козацькою кашею та рибальською юшкою, дякували кухарям Жанні Павлушенко та Оксані Кармазин, приймали участь у безпрограшній лотереї.

Яскраве і змістовне дійство відбувалося завдяки спонсорській допомозі  та підтримці товариства «АгроРось»(генеральний директор П.П.Євич, керівник Тарасівської філії М.П.Яцун), Звенигородської райдержадміністрації та районної ради,підприємців Ю.М.Лисої,О.П.Кармазин,Г.В.Ковтун, С.М.Дяченка,О.М.Харченка, Р.С.Яцуна, депутатів Тарасівської сільської ради, інших небайдужих людей. Особлива подяка учасникам сільського хору, які серед домашніх клопотів і проблем знаходять час, щоб відігріти власну душу піснею, ще й іншим подарувати радісний  настрій.

Разом із дощем закінчилося свято. Тасівчани поверталися до буденних справ, несучи в серцях тепло зустрічі . радість спілкування , гордість за причетність до хліборобської родини.

 

 

Ой на Івана, ой на Купала…

Тихої липневої ночі, коли природа буяє зеленню й у лісах, за прадавніми віруваннями, розпускається магічна квітка папороті, у Тарасівці  біля купальського вогнища всіма барвами веселки розквітли дівчачі віночки.

Чудову традицію святкування Івана Купала було збережено й цьогоріч. Усе можливе задля його організації зробили сільський голова Раїса Недоступ, директор сільського будинку культури Андрій Шевченко та ведуча Віра Шевченко. Протягом усього вечора їм допомагали Лариса Замрига, Сергій Спіцин та Валентина Кармазин. Вони люб’язно погодилися спробувати себе у ролі високоповажних суддів на конкурсах, які проводилися на святі. А от матеріальні турботи взяли на себе спонсори В. А. Мірошниченко та  Ю.М. Лиса. Завдяки їхній підтримці учасники та переможці конкурсів змогли насолодитися хорошими подарунками.

Поруч  із традиційними купальськими гуляннями відбулася  презентація  Книги рекордів Тарасівки, сторінки якої заповнятимуться щороку саме на купальське свято. Для початку будо запропоновано десять номінацій, імена та фото переможців у яких і будуть творити Книгу.

Рекордсменом серед рекордсменів стала Раїса Остапенко, котра здобула перемогу одразу у двох номінаціях серед «жінок, яким за…». Власницею «осиної» талії, виявилася Тетяна Коміренко з модельними 60-ма сантиметрами. А от за право бути визнаною володаркою найпишнішого бюсту розпалилася справжня боротьба. В хід пішли навіть допоміжні матеріали, скориставшись якими дехто хотів відвоювати собі перемогу. Проте лаври першості судді справедливо віддали Раїсі Остапенко, бюсту якої позаздрила б сама Памела Андерсон.

Зі зростом 190 см найвищим був Сергій Крекотень, а найсильнішим – Едуард Павлик, який довів це у змаганнях з армреслінгу. Визначили судді разом з авторитетними вагами і найважчого на святі. Шампанське , фото і сторінка в Книзі рекордів дісталися  Марії Пшеничній. Приз за найдовшу косу отримала Людмила Данилюк.

Відому приказку «Не свисти – грошей не буде» цього вечора було скасовано, тому кожен охочий міг відшукати в собі Солов’я-Розбійника і продемонструвати свій талант. Номінація мала назву «Найголосніший свистун», тож Сергій Хатковий вдало цим скористався і «досвистівся» аж до перемоги.

Цікавим було змагання за першість у номінаціях «Найбільша нога» та «Найменша ніжка». Ледве не до кожного підходили судді конкурсу, аби виміряти довжину їх стопи. Чимось це нагадувало відомий епізод із казки про Попелюшку. В результаті активних пошуків найбільшу й найменшу ніжки було знайдено: їх власниками стали Сергій Спіцин та Анічка Щербина відповідно.

Кожен номінант та претендент отримав подарунок та аплодисменти, фото на згадку. Рекордсмени були занесені до книги рекордів Тарасівки.

А далі знов лунала музика та купальські пісні, які майстерно виконував фольклорний колектив Новоукраїнського клубу під керівництвом Валентини Кармазин. Дівчатка водили хороводи, молодь танцювала «своєї», старші «своєї». Дивувався красень-місяць, вигулькнувши із-за дерев. Догорало багаття, розквітала папороть…

Людмила Данилюк, студентка Київського

 Національного університету ім.. М.П.Драгоманова, 2012  р.

 

 

 

На щастя, на здоров’я

 

«В пам’яті встають колядки в Тарасівці:якісь чудові радісні спогади наповнюють вщерть душу, й всі ті звороти мелодій, динамічних відтінків, руху й фразування, які тоді ввійшли в душу, як дитячі враження, мимоволі перетворюються тепер в моїх  руках в художні риси мелодій...

Хотілося знятись на крилах і полинуть туди, далеко, в рідну Тарасівку, де над трьохбанною церквою горить Різдвяна зоря, де фіолетовий вечір покриває святою празниковою ризою рідне село, а на ризі горять бриліанти;де тонкий серп місяця з зеленувато-блакитного неба заглядає в селянську хату, в котрій, в оточенні селянської сім’ї «сів Христос та й вечеряти.

Але дійсність, дійсність. Чи сидить той Христос в цей час у нас на Вкраїні за вечерею…»

Із спогадів О.Кошиця за 1936 рік

 

Наш  всесвітньовідомий земляк в далекій Америці переймався, чи не забуті в Україні  різдвяні колядки та щедрівки, чи й досі лунають вони на зимові свята в його рідному селі, адже у 20-і роки минулого сторіччя  якраз О.Кошиць презентував їх світові:

«Українська капела повезла їх до всіх народів Європи. Разом з української піснею лунали вони тріумфальним  гімном перемоги нашої давньої української  культури духа над новітньою європейською матеріальною; над культурою егоїзму, насильства, над культурою золота, заліза і крові. І не було ні одної нації, котра б не відчула святих красот нашої колядки. На душу кожного слухача, до якого народу б він не належав, вони дихали освіжаючим подихом первісної святої краси незіпсованого духа нашого народу, святими радощами духовних утіх вищого порядку, релігійного натхнення нашої релігії, суто національної. Радісно було це бачити. Радісно і за нашу пісню, і за наш нарід».

Традиції різдвяних свят живуть у селі і донині. Мабуть, немає жодної домівки , де б у зимові свята не звучали поважні колядки- молитви чи величні щедрівки- новорічні поздоровлення. Під вікном чи на порозі дому або за святковим столом починається «Ой коляда-колядниця», а потім  «По всьому світу стала новина», і нарешті «Нова радість стала» з побажанням щасливих літ пану господарю. Додатком до колядок є щедрівки, які являють собою невід’ємну частину різдвяних співів. Панегірично-величальні новорічні поздоровлення в побажаннях і пророкуваннях всякого добра на наступний рік говорять про їх давнину та незіпсованість. «Ой, Дай –Боже!», або «Щедрий вечір! Добрий вечір!» - неодмінний приспів щедрівок, а опівнічне посипання зерном після виконання щедрівки завжди відбувається з промовою:»На щастя, на здоров’я!Роди, Боже,жито, пшеницю і всяку пашницю! А нам – паляницю (тобто-дайте!)».Відомий «Щедрик» Леонтовича, який відкрився українцям з подачі О.Кошиця у виконанні  студентського хору університету святого Володимира у Києві під орудою  того ж  О.Кошиця  не залишає байдужим нікого.

Прадавні традиції поєднуються з новішими, до святкування  приєднуються Дід Мороз із Снігуркою, сучасні щедрівки чергуються із давніми і встановлюється якийсь піднесений урочистий настрій, який буває тільки на Різдво.

 До святкового настрою  у ці дні долучився фольклорний гурт «Джерело» Тарасівського сільського будинку культури та  колектив Ново-Українського сільського клубу.  Новорічні віншування та побажання звучали для працівників  місцевої школи, дитячого садочка, проживаючих у будинку ветеранів, колективів відділу зв’язку, торгових точок, підприємці, спонсорів та жителів села. У передноворічну ніч у будинку культури  запалила вогні  новорічна ялинка,  тут розігрували лотерею, роздавали призи та подарунки. І над цим дійством   піднімалася до зоряного неба оспівана Олександром Кошицем  одвічна молитва- прохання , на сучасний лад:

«Кожному дому в році Новому:

Будьте щасливі, будьте здорові,

Живіть у мирі, згоді й любові.»

Рік 2013

 

 

З надією на мир

У святкові дні нашого життя чи на ювілеї ми звично бажаємо одне одному  щастя, здоров’я та достатку, мирного неба над головою. Сьогодні  останнє побажання перемістилося на перше місце, і  при зустрічі чи прощанні ми насамперед зичимо миру і спокою.Кожен день нашого життя починається і закінчується надією на те, що якраз сьогодніна багатостраждальну землю  України прийде жаданий мир. Воєнні дії на сході держави, а точніше – «війна» повністю змінила свідомість людей, розділила життя на «до» і «після», розмежувала на «наших» і «чужих», заставила кожного визначити свою роль та місце в неординарних подіях.

Байдужих не залишилося. Про війну говорять скрізь:по телебаченню, в  черзі,  громадському транспорті, на базарі,дома і на роботі. Відрадно те, що не тільки говорять, а  в міру власних сил і можливостей допомагають нашим воїнам вистояти в нелегкому двобої з ворогом. Біда об’єднує.Тож і для жителів села Тарасівка 2014 рік був роком допомоги воїнам АТО продуктами харчування, теплими речами, предметами першої необхідності. П’ять  автомобілів «бусіків» нагрузили тарасівчани та відправили в зону АТО:  один у липні,  три  у листопаді 2014 року  та  один у лютому 2015 року.Не називатиму  жодного прізвища , щоб не  образити інших, бо всіх , хто долучився до благодійної акції, неможливо перелічити, і кожен заслуговує глибокої вдячності. Збирали допомогу всім селом:тільки  в лютому  громадському формуванню «Самооборона Майдану» Звенигородського району передано для воїнів АТО  9 матраців, 20 теплих ковдр,багато теплих світерів та штанів, добротного верхнього одягу,картоплю, моркву, буряки, цибулю,часник, сало, тушонку та інші консерви. Депутати сільської ради збирали по своїх виборчих округах, допомагали транспортом  жителі села Яцун  Руслан  Станіславович,Данилюк  Анатолій Якович. Спасибі підприємцям  Ковтун Галині Василівні. та Кармазин Оксані  Павлівні,  а також їх працівникам,які взяли на себе збір коштів для допомоги воїнам АТО, зібравши  від тарасівчан  у липні  6227 грн.У 2015 році   депутатами сільської ради зібрано   від жителів  4500 грн.. На зібрані кошти придбано чай, цигарки, макарони, олію, крупи та солодощі, рушники, шкарпетки та ін., пізніше зібрані кошти  та придбано  бронежилет для  учасника АТО Уманця Руслана. Він та ще чотири  земляки-тарасівчани Лазоренко Олександр, Лагода Андрій, Яцун Андрій, Цяпкало Дмитро    беруть участь у бойових діях на сході України. Мами та дружини, родини та  всі односельчани з надією в  серці  чекають хлопців додому живими і здоровими.  Згідно рішення сесії Тарасівської  сільської ради сім’ям воїнів АТО з місцевого бюджету виділено по 2000 грн.,  агрофірма «АгроРось»забезпечила їх дровами. Недавно мобілізованим на навчання  до лав армії Терлизі Юрію  та Скрипнику Богдану  із зібраних коштів виділено по 500 грн., ще по 500грн . допомоги видалосільськогосподарське підприємство.

Також відгукнулися тарасівці на прохання про допомогу переселенцям із Луганської та Донецької областей. Дев’ять  біженців проживали в селі з літа 2014 року. Сільський листоноша   Скрипник Лариса Миколаївна   впустила на проживання у свій будинок родину із чотирьох чоловік,  жителі села забезпечили продуктами харчування та необхідними речами: від постільної білизни до тарілки, одягу дорослим і дітям. Інша сім’я проживала в будинку родичів, один переселенець із Маріуполя жив у сільському будинку ветеранів. У 2015 році  будинок ветеранів приютив двох людей із Донецької області.Розповіді про пережите ними під час обстрілів та бомбардувань здаються нам кадрами  фільму часів Великої Вітчизняної війни. От тільки агресор  інший, і захищають українську землю  внуки і правнуки героїв 1945 року.Вони там за всіх нас… А ми тут, у відносному благополуччі та  спокої, надіємося на них, віримо, що вистоять і не допустять поширення  ворожої окупації .

З  цією надією міцно тримають зброю в руках наші воїни,ризикуючи власним життям, святкують в окопах дні народження, передають привіти своїм мамам і коханим, зустрічають волонтерів із домашніми «добрениками», чекають миру і живуть як на війні. Низький уклін тим, хто з надією на мир  підтримує захисників України материнськими молитвами, небайдужими серцями,особистим внеском. Спасибі вам, тарасівчани.

Рік 2015

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Відділ освіти Шполянської держадміністрації
Лозуватська ЗОШ