Персональний сайт с. Тарасівка
Годинник
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 45
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія села

На території сучасної Тарасівки люд жив за сивої давнини. Скіфські кургани й долини височать край села . А за 5 кілометрів від нього – рукотворна Звенигора, у насипанні  якої брали участь тарасівчани. Через село пролягав чумацький чорний шлях на Корсунь. Місцина напрочуд вигідна. Яри купчили затишок. Джерела струменіли водою. Ліс давав прилисток.

         Напевно, крім землеробства, поселенці мали клопіт ще й наглядати за шляхом, бо восени та на весні вода заливала балки. Рубали ліщину, в’язали фашини( тараси) і мостили ними дорогу в баговинні. Звідси й походить назва села Тарасівка.

         У ХУІІ-ХУІІІ ст.. Тарасівка була у складі Корсунського полку .

  У      1787 рік під час Коліївщини  тарасівчани приєдналися до повстанського загону Семена Неживого, який ішов на Лисянку .

         Після з’єднання  Правобережної України з Лівобережною у складі Російської  імперії Тарасівка припала на власність генерал губернаторові В.В. Енгельгарду. Село мало 2743 десятини орної землі. Проживало 938 кріпаків.       

          Після скасування кріпацтва Тарасівку запосіли магнати Браницькі.

           На початку ХХ століття тарасівчани активно включаються в революційну діяльність. Про М.Шевченка,  М.Харченка та інших ініціаторів „ бурякового бунту” навесні 1905 року розповів Юрій Гайдамаченко в нарисі „ Рвалися кайдани”, надрукованому наприкінці 20-х років минулого століття в газеті „ Селянська правда”.

         1900 року в Тарасівці мешкало 4044 жителі, до церковно-парадіяльної школи ходило 32 дітей.

         В роки Української революції жителі Тарасівки  підтримали Звенигородсько - Таращанське повстання. Близько 600 тарасівців та 400 сміливців із сусідніх сіл під орудою А.Пшеничного вступили в бій з німецькими військами і поклали голови навесні 1918 року.

         За радянщини  в Тарасівці поруйнували дві церкви . Покровську -напередодні війни, Казанську- 1967 року.

          В 1922 році частина села згуртувалася в ТСОЗ, в 1931 році утворилось два колгоспи . 656 душ скосив голодомор 1932-1933 роках.

           У смертельному вихорі Вітчизняної війни боронили рідну землю 437  тарасівців. В німецькій чужині поневірялося 289 юних тарасівчан . Третього

Лютого 1944 року Тарасівку було звільнено, а вже в 1951 році досягнуто показників довоєнного рівня по врожайності с\г культур. Колгосп став багатогалузевим господарством зерново - бурякового напрямку з розвиненим тваринництвом. У 1957 році здійснено електрифікацію села. Коштом колгоспу „ Дніпро” 1967 року змурували двоповерхову школу на 560 учнів.

В 2007 році село Тарасівка газифіковане. Відновлена церква Казанської Ікони  Божої Матері.

        На території села діяли колгосп «Дніпро», с\г товариство з обмеженою відповідальністю „ Лан-2000”, нині земельні паї орендує СТОВ Агрофірма «АгроРось». Основним  напрямом  виробництва господарств є вирощування зернових культур .

        В 2000 році в селі Тарасівка споруджено пам’ятний знак О.А.Кошицю.

        В 2005 в загальноосвітній школі відкрито музей видатному земляку. В експозиції музею - портрети О.Кошиця роботи його правнука Юрія Кошиця і самодіяльного художника Леоніда Бондаря, фотоматеріали з Вінніпезького архіву, книги О.Кошиця „ Спогади” та „ З піснею через світ”, на картинах художника А.Савченка „ Тарасівка часів О.Кошиця”.

      Олександр  Антонович Кошиць (1875-1944 рр.) Всесвітньо відомий диригент, етнограф, фольклорист, письменник, провів у Тарасівці дитячі та юнацькі роки. Син сільського св’ященника  став найвідомішим диригентом  київських театрів та курсів. За дорученням Симона Петлюри  у 1918 році виїхав із національним хором у велике гастрольне турне по країнах Європи та Америки з презентацією української держави через українську пісню. Коли УНР була задушена, О.Кошицю заборонили вернутись на Україну .

         Великий Маестро оселяється у США  та Канаді, пише духовну музику обробки українських народних пісень, книги  „ Спогади” та „ З піснею через світ”. Помер у 1944 році у канадському місці Вінніпегу.

          В Росії щорічно відбувається Московський фестиваль української пісні імені О.А.Кошиця, в Києві з 2005 року започатковано Всеукраїнський фестиваль хорових колективів, в селі Тарасівка з 2007 року – обласний фестиваль імені О.Кошиця.

         В Тарасівці  народився Василь Ларіонович Пазич ( 1925-1997)- народний артист України, співак Національної  опери, викладач теорії співу в Київському інституті імені Драгоманова.

          Красюк Іван Прокопович, генерал-майор внутрішньої служби начальник Державного  науково – дослідницького експериментально – криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, навчався в Тарасівській середній школі.

         Мудрагель Василь Данилович, майор- авіатор, удостоєний 14 урядових нагород.

         Невмитий Ілля Іванович, учасник бойових дій у Великій вітчизняній війні, вчитель заступник голови колгоспу” Дніпро”, директор Тарасівської середньої школи, голова сільської ради ветеранів війни, краєзнавець.

          Невмитий Володимир Ілліч, журналіст письменник.

          Невмитий Микола Лукович, кандидат економічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка,автор відомої пісні «На коня».

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Відділ освіти Шполянської держадміністрації
Лозуватська ЗОШ